Еспарцет

Еспарцет являє собою багаторічну трав'янисту рослину, висота якої досягає 30-70 см. Належить вона до сімейства бобових. Корінь еспарцету стрижневий, стебель прямий, верхня його частина гілки. Листя непарноперисті, складні, формуються з 15-25 маленьких листочків. Епарцет вирізняється яскравими, красивими квітками рожево-пурпурного кольору, вони зібрані в пензлі, довжина яких може досягати 20 см.

Плід рослини — боб, багатий на білок. Цвітіння починається від другого року життя рослини, еспарцет цвіте з початку літа та до початку липня. Кожна розпущена квітка живе зовсім недовго — 10-12 годин. Рослина медова: з одного гектара, на якому налічується до 500 мільйонів квіток, бджолині сім'ї можуть зібрати до 6 кг меду за один день. Пильний і нектарний склади з еспарцету сприяють зміцненню бджолиних сімей.

Мед, зібраний із цієї рослини, прозорий, ароматний і смачний, світло-бурштиновий, довго не засмагається. Епарцет високо цінується у світі пасивства, його якості враховуються під час формування пасок у Воронезькій і Зрістовій зонах, на Північному Кавказі та в Закавказ'ї. Росте еспарцет на облямівках лісів, луках, серед чагарників.

Корисні властивості еспарцета

Еспарцет культивується як кормова рослина. У його складі міститься велика кількість білка, а також жири, вуглеводи й амінокислоти. Ця культура має високу цінність у тваринництві, її висіюють для отримання трав'яного борошна та сіна для корму тварин. Більшість зоотехніків віддають перевагу еспарцету перед люцерною, тому що корм, приготований на його основі, позитивно впливає на стан тварин.

Каблуни, безазотисті сполуки, аскорбінова кислота та рутин, що входять до складу, дають можливість говорити про еспарцети як про лікарську рослину. Безазотисті сполуки допомагають знизити рівень цукру та холестерину в крові, нормалізують діяльність шлунково-кишкового тракту, стимулюють перистальтику кишківника та покращують всмоктування поживних речовин, які надходять разом із їжею.

Аскорбінова кислота неабияк підвищує імунітет, сприяє зміцненню центральної нервової системи), нормалізує обмін речовин. Амінокислоти, бувши «будівельним матеріалом» організму, допомагають відновитися людям після перенесених захворювань, повернути сили після важких фізичних навантажень, корисні для спортсменів, у яких у період тренувань спостерігається велика витрата енергії.

Флавони, що входять до складу рослини, мають протизапальну дію, вони позитивно впливають у разі серцево-судинних і онкологічних захворювань, зміцнюють стінки судин. Насіння еспарцету містить сахарозу, рафінозу, жирні олії з твердими жирними кислотами. Крім того, у складі еспарцета міститься вітамін Р (рутин).

Вітамін Р організмом людини не в змозі вироблятися самостійно, тому його обов'язково необхідно споживати з харчовими продуктами або відварами з рослин.

Застосування еспарцету

Препарати, приготовані на основі еспарцету, сприяють виробленню в чоловіків гормонів, що підвищують статеву активність, — тестостерону та андрогенів. Для лікування використовуються не тільки настої та відвари з цієї рослини, але й медичні препарати, що випускаються поруч фармацевтичних компаній. Ці ліки неабияк підвищують якість ерекції.

У народній медицині еспарцет рекомендується як імуноукріплювальний засіб, що підвищує опірність організму до різних інфекційних захворювань, також він використовується для лікування порушень функціонування статевих залоз (порушення менструального циклу в жінок, імпотенція в чоловіків), призначається для лікування цукрового діабету. Настої та відвари з еспарцету сприяють зниженню рівня холестерину в крові, підвищують показники гемоглобіну.

Насті та відвари використовують як ефективний тонізувальний засіб, а також дієві ліки під час маткових кровотеч. Еспарцет — важливий компонент низки лікарських препаратів, розроблених для лікування дисфункція яєчників у жінок, альгодисменорії (болі за місячних), юнівенільних кровотеч, пременопаузи.

Насіння еспарцету

Насіння еспарцету має форму квасолі, на дотик воно рельєфне, сірувато-жовто-зеленого кольору. На території Росії для розвивання вибирають такі різновиди еспарцету: еспарцет піщаний, еспарцет посівний, еспарцет закавказійський. Ідеальна глибина для посіву еспарцету становить 2-3 см. Якщо зробити глибину більше — наприклад, 5-6 см, — насіння, найімовірніше, не зійдуть. Норма посіву становить 1,2 кг насіння на 1 сотку землі. Висівають рослину зазвичай під покрив ранніх зернових культур.

Вирощування еспарцету

На території країн СНД, особливо в Україні, на Кавказі, у Середньій Азії, Киргизстані, вирощують три основні види еспарцету: еспарцет посівний (віколістин), еспарцет піщаний, еспарцет закавський. Вони використовуються як корисна кормова рослина, крім того, еспарцет — це цінний медонос.

Еспарцет добре вирощувати в кормових багатопольях. Рекомендовані для рослини попередники — це кукуруза, картопля, буряк, а також культури, під час вирощування які вносилися органічні добрива. Ґрунти, на яких вирощується соняшник, для вирощування еспарцету не підходять, оскільки така рослина висушує ґрунт.

Для правильного оброблення еспарцету особливо важлива технологія оброблення ґрунту. Усувається вона у вирівнюванні верхнього шару землі, передпосевному та післяпосомновному її прикочуванню. Перш ніж почати засів, необхідно переконатися в тому, що ділянка вільна від бур'янів, ретельно вирівняна й на ній немає великих грудок землі.

За потреби отримання високого врожаю важливо удобрювати передпокійний ґрунт (біжна) органічними добривами. Дозування становить від 60 до 80 кг/га. Для азотних добрив цифри інші: під однорічні трави — 30-45 кг/га, під ячмінь — 40–50 кг/га. Забороняється використання рідких форм азотних добрив, позаяк їх застосування може пошкодити виходи. Корисні фосфорні та калійні добрива.

Для еспарцету небажані кислі ґрунти, позаяк у них слабо розвиваються полуникові бактерії, унаслідок чого засвоюваність рослинами азоту з повітря неабияк знижується. Тому кислі ґрунти рекомендується попередньо піддавати вапнянню. Проростки еспарцету погано реагують на тінь, крім того, їм необхідні покривні культури (зимові зернові, ярові, зелений корм, однорічні трави), які рано прибираються на корм.

Посев эспарцета

Посівши еспарцета, починається з підготовки ґрунту, її лущення й очищення від бур'янів. Бідний ґрунт рекомендується підготувати, використовуючи калійні та фосфорні добрива. Сам посів починається навесні, на відміну від підготовки ґрунту, яка виробляється до кінця жовтня. Еспарцет і травосмісь (ячмінь і овес) сіють під покрив.

Найкращий спосіб сівання — рядковий. Важливо дотримуватися точності глибини засєва: на важких ґрунтах це 2-З см, на легких і середніх — 3-4 см. Якщо глибину зробити більш покладеною, паростки можуть не зрівняти. Після того як посів закінчений, ґрунт щільно закочують. Необхідно своєчасно зібрати покривну культуру, вивести з поля солому. Для захисту від шкідників допускається обприскування посівівів інсектицидами («Актеллік», «Волатон»).

Еспарцет як медонос

Еспарцет заслужено вважається одним із найкращих медоносів. Особливу цінність представляє еспарцет закавказський — його медова продуктивність може становити (за сприятливих умов) 400 кг з одного гектара. Сильні сім'ї бджіл за один день збирають з еспарцету приблизно 4 кг меду. Для меду, зібраного з квітів еспарцета, характерний світло-бурштиновий відтінок, прозорість, насичений смак і тонкий аромат. мед довго не кристалізується.

У меді містяться білки, вуглеводи, аскорбінова кислота, каротин, ферменти та інші речовини, корисні для організму людини. Квітки еспарцета починають виділяти нектар за температури повітря від 22 до 25 °C. Варто зазначити, що найбільша кількість нектару виділяється в широкорядних посівах. Для підвищення кількості меду з еспарцету важливо готувати пасеку до початку цвітіння. Цвітіння еспарцета, зазвичай, збігається з періодом розпліду в бджіл, і велика частка меду йде на його вигодовування.

Сорт еспарцета

Еспанцет належить до родини бобових. Відомо майже 80 різновидів цієї рослини, що ростуть у диких умовах у середній і Південній частинах Європи, у західній Азії та північній Африці. Найпотрібнішими в сучасній культурі є лише кілька сортів: закавказька, посівна (віколістна), піщана, а також їх гібриди.

Закав'янський еспарцет, порівнюючи з іншими видами, приносить найбільше врожаю. Він стійкий до засухи та морозів, швидко відростає після скошування, за один сезон можна домогтися двох, а іноді й трьох осків. Висаджують цей сорт переважно на Північному Кавказі та в Закав'ї.

Піщаний еспарцет дістав свою назву через можливість рости на будь-яких ґрунтах, зокрема піщаних. Він стійкий до засухи та морозів. Мінусами еспарцета піщаного є його грубий виріб і невелика кількість листя. У сучасній культурі популярні гібридні сорти цієї рослини.

Посівний (віколістний) еспарцет є одним із найпоширеніших сортів, дозріває раніше всіх оброблених культурних видів на 1,5-2 тижні. Посівний еспарцет, на відміну від своїх сородичів, погано переносить холод і спеку та дає один укос за сезон.

Еспарцет посівний. Завдяки своєму складу рослина використовується народними цілителями для лікування порушень роботи статевих залоз (іпотенція в чоловіків або порушення менструального циклу в жінок), у разі маткових кровотеч. Насті та відвари на його основі рекомендуються для підвищення імунітету, лікування цукрового діабету, а також як тонізувальний засіб. Еспарцет сприяє зниженню рівня холестерину в крові, підвищує показники гемоглобіну.

Еспарцет піщаний. Еспарцет піщаний (інші назви — «заячий горох», «воронець», «червоний буркун», «білі волошки», «заячий червоний» та ін.) — багаторічник, що досягає 80 см заввишки. Його коренева система досить потужна, корінь зростає вглиб, досягаючи 2,7 метрів. Стебла товсті, прямі, бувають випадки, коли під час стеблювання сильно огрубіє. Листя непарноперисті, складні, воно складається із 6-10 пар довгавато-ланцетних листочків. Суцвіття — багатобарвний пензель, довжина якого може досягати 20 см.

Квітки великі, мотилькового типу, ніжного рожевого, часом білого відтінку, зібрані в густі пензлі. Плід рослини — боб яйцеподібної форми. Його довжина становить від 5 до 7 мм, товщина — приблизно 4 мм, колір бурувато-коричневий. Насіння коричневе, почвичної форми. Коліре цей сорт еспарцету в травневі.

У складі надземної частини рослини виявлені білки, вуглеводи, жири, клітковина, низка ферментів, таніни, кумарини. У насінні міститься до 8% жирних олій. Еспарцет застосовують у народній медицині як настой і відварювання. Він надає позитивний ефект під час відновлення статевої активності чоловіків, тому в поєднанні з іншими рослинами цей вид застосовують для лікування імпотенції.

Рецепт приготування настою з коренів еспарцету. Потрібно взяти 1 столову ложку готової сировини (подрібнене коріння еспарцета) і залити окропом у кількості 300 мл, поставити на повільний вогонь і кип'ятити 0,5 години, після чого 8 годин настоювати, а потім процідити. Схема приймання — 3 рази на добу: вранці та вдень по 60 мл, перед вечерею — залишок настою.

Еспанцет як сидерат

Епарцет — це не тільки гарна кормова рослина, одна з найкращих медоносів і «народний цілитель», це ще й чудовий сидерат (застосовується для ґрунтозахисного севооборту). Його вирощують для подальшої закладення в ґрунт як органічне добриво. Еспарцет — один із найкращих попередників. Він багатий на білки, вуглеводи, жири, мікроелементи, безазотисті сполуки, вітамін C, рутин, флавоніди й амінокислоти.

Епарцет цікавий як збагативальний ґрунт азотом, фосфором, органічними речовинами.